Ставрида – це загальна назва кількох видів промислових риб, які відносяться до однойменного сімейства – ставридових, зокрема, риби з такими назвами, як Trachurus, Carax, Selaroides. Всього сімейство нараховує близько 144 видів риб.
Географія проживання ставриди досить різноманітна: ця риба водиться в Атлантичному, Тихому та Індійському океанах, в Середземному морі, а також біля берегів Японії. У нас її добувають у Північному морі, а також у водах Балтики.
Ставрида відрізняється сріблясто-блакитним кольором луски, витягнутим веретеноподібним тілом, тонким загостреним хвостом і пилкоподібним гострим гребінцем, який вона використовує як зброю для захисту про хижаків, наприклад від тунця або скумбрії. Риба стайна. У довжину має близько тридцяти сантиметрів; більші (до шістдесяти сантиметрів) екземпляри зустрічаються набагато рідше. Водиться на порівняно невеликій глибині, а живе приблизно 7-9 років.
Склад
У м’ясі це смачною і корисною риби міститься білок, вода, деяка кількість жиру, зольні речовини, вітаміни і мінеральні елементи. Її цінують за високий вміст фосфору, магнію, заліза, хрому, а також легкозасвоюваний білок, що містить безліч амінокислот, в тому числі і незамінних. Також до складу ставриди входять полененасищенние жирні кислоти Омега3. Калорійність ставриди складає близько 119 кКал на 100 грамів продукту.
Калкан
лат-Psetta maeotica
Калкан, або чорноморська камбала, відрізняється від інших риб своєрідною будовою тіла. Риба плаває і лежить завжди на одному боці, у зв’язку з чим обоє очей містяться на одному боці тіла. Проте в мальків камбали очі розміщені, як і в інших риб, з правого й лівого боків. З ростом і розвитком мальок усе частіше лягає на правий бік. Праве око поступово переміщується на лівий бік.
Калкан зустрічається в Чорному морі до глибини 140 м, тримається на піщаних і піщано-мулистих грунтах. Навесні мігрує з глибин на мілководдя для нересту, влітку – з мілководдя на глибини, де в цей час живиться мерлангом, шпротом. Восени табуни калканів знову переміщуються на мілководдя для живлення хамсою. Зимує калкан на глибині 75- 100 м. З настанням весни плідники широким фронтом рухаються на мілководдя, де займають найсприятливіші для нересту місця.
Нереститься калкан переважно у квітні-травні на глибині 20-40 м. Найактивніший він з 18 до 23 год. Кожна самка відкладає до 10 порцій ікринок, кількість яких у кожній з порцій коливається від 40 тис. до 700 тис. Чергова порція ікри відкладається через 12-40 год. Камбала – одна з найплодючіших наших риб. Мінімальна кількість ікринок трохи перевищує 3,5 млн. штук, максимальна – понад 14 млн. штук. Але дуже багато ікри (80-90%) гине, особливо на ранніх етапах розвитку ембріонів. Отже, якщо самка відкладає 13 млн. ікринок, то з них виклюнеться не більш як 2-З млн. личинок.
На процес дозрівання винятково великої кількості ікри витрачається значна кількість енергетичного матеріалу, зокрема жиру. Так, у переднерестовий період його кількість у яєчниках не перевищує 1-4%. У кінці цього періоду спостерігається перерозподіл вмісту жиру в окремих органах. У печінці кількість жиру зменшується з 35 до 20%, у м’язах – з 5 до 2%, а в яєчниках збільшується – з 5 до 28%. Значна кількість жиру у вигляді жирових крапель залишається в ікрі. Завдяки їм ікра спливає у верхні шари води, де відбувається її інкубація. Крім того, вмістом жирової краплі живляться личинки на ранніх етапах розвитку. Вони народжуються симетричними, тобто обидва боки в них однакові, і тримаються в товщі води. Але ще задовго до переходу на придонний спосіб життя мальки стають асиметричними. Досягши довжини 25-30 мм, вони мають таку саму форму тіла, як і дорослі, але ще тривалий час перебувають у товщі води.
Калкан живе до 15 років, досягаючи довжини понад 70 см і маси близько 9 кг. Статевозрілим він стає в 4-5-річному віці, причому самці дозрівають раніше, ніж самки. У перші три роки життя риби обох статей ростуть однаково. їх річні прирости досягають 7-10 см, пізніше ріст самців сповільнюється. Після досягнення статевої зрілості інтенсивно збільшується маса тіла риби. Наприклад, маса калкана довжиною близько 30 см становить 200-500 г. З настанням статевої зрілості, при довжині 35-40 см, маса досягає 1- 1,5 кг, тобто збільшується у 2-3 рази. Із збільшенням довжини тіла на 1 см маса риби зростає на 50-100 г. Найбільший приріст маси (200 г) спостерігається у 4-6-річному віці. Характерно, що найбільші прирости довжини тіла бувають не влітку, як у більшості риб Чорного моря, а взимку, тобто в період, коли калкан живиться хамсою. Ріст сповільнюється в червні – липні, у період ослабленого живлення.
лат-Psetta maeotica
Калкан, або чорноморська камбала, відрізняється від інших риб своєрідною будовою тіла. Риба плаває і лежить завжди на одному боці, у зв’язку з чим обоє очей містяться на одному боці тіла. Проте в мальків камбали очі розміщені, як і в інших риб, з правого й лівого боків. З ростом і розвитком мальок усе частіше лягає на правий бік. Праве око поступово переміщується на лівий бік.
Калкан зустрічається в Чорному морі до глибини 140 м, тримається на піщаних і піщано-мулистих грунтах. Навесні мігрує з глибин на мілководдя для нересту, влітку – з мілководдя на глибини, де в цей час живиться мерлангом, шпротом. Восени табуни калканів знову переміщуються на мілководдя для живлення хамсою. Зимує калкан на глибині 75- 100 м. З настанням весни плідники широким фронтом рухаються на мілководдя, де займають найсприятливіші для нересту місця.
Нереститься калкан переважно у квітні-травні на глибині 20-40 м. Найактивніший він з 18 до 23 год. Кожна самка відкладає до 10 порцій ікринок, кількість яких у кожній з порцій коливається від 40 тис. до 700 тис. Чергова порція ікри відкладається через 12-40 год. Камбала – одна з найплодючіших наших риб. Мінімальна кількість ікринок трохи перевищує 3,5 млн. штук, максимальна – понад 14 млн. штук. Але дуже багато ікри (80-90%) гине, особливо на ранніх етапах розвитку ембріонів. Отже, якщо самка відкладає 13 млн. ікринок, то з них виклюнеться не більш як 2-З млн. личинок.
На процес дозрівання винятково великої кількості ікри витрачається значна кількість енергетичного матеріалу, зокрема жиру. Так, у переднерестовий період його кількість у яєчниках не перевищує 1-4%. У кінці цього періоду спостерігається перерозподіл вмісту жиру в окремих органах. У печінці кількість жиру зменшується з 35 до 20%, у м’язах – з 5 до 2%, а в яєчниках збільшується – з 5 до 28%. Значна кількість жиру у вигляді жирових крапель залишається в ікрі. Завдяки їм ікра спливає у верхні шари води, де відбувається її інкубація. Крім того, вмістом жирової краплі живляться личинки на ранніх етапах розвитку. Вони народжуються симетричними, тобто обидва боки в них однакові, і тримаються в товщі води. Але ще задовго до переходу на придонний спосіб життя мальки стають асиметричними. Досягши довжини 25-30 мм, вони мають таку саму форму тіла, як і дорослі, але ще тривалий час перебувають у товщі води.
Калкан живе до 15 років, досягаючи довжини понад 70 см і маси близько 9 кг. Статевозрілим він стає в 4-5-річному віці, причому самці дозрівають раніше, ніж самки. У перші три роки життя риби обох статей ростуть однаково. їх річні прирости досягають 7-10 см, пізніше ріст самців сповільнюється. Після досягнення статевої зрілості інтенсивно збільшується маса тіла риби. Наприклад, маса калкана довжиною близько 30 см становить 200-500 г. З настанням статевої зрілості, при довжині 35-40 см, маса досягає 1- 1,5 кг, тобто збільшується у 2-3 рази. Із збільшенням довжини тіла на 1 см маса риби зростає на 50-100 г. Найбільший приріст маси (200 г) спостерігається у 4-6-річному віці. Характерно, що найбільші прирости довжини тіла бувають не влітку, як у більшості риб Чорного моря, а взимку, тобто в період, коли калкан живиться хамсою. Ріст сповільнюється в червні – липні, у період ослабленого живлення.
Скати — надряд хрящових риб. Довжина до 5 — 9 м, ширина до 6 м, вага до 500 кг. Відомо 230 видів. Скати поширені головним чином у морях, деякі види у прісних водах. У Чорному морі живуть Скат колючкуватий , або морська лисиця, і морський кіт, або хвостокол звичайний . Вони живуть на глибинах до 3000 м. У прісних водоймах мешкають австралійська риба-пилка, річкові хвостоколи тощо. Тіло більшості скатів плоске, широке та дископодібне. Шкіра з шипастими лусками або гола. Під час плавання скати хвилеподібно рухають дуже великими грудними плавцями, а хвостовий плавець розвинений погано. Живляться ракоподібними, молюсками, рибою, деякі — планктоном.
В електричних скатів є спеціальні отвори для полювання та захисту — електричні органи, що становлять собою видозмінені м'язи. При збудженні вони здатні давати розряд напругою від 8 до 300 вольт.
Немає коментарів:
Дописати коментар